Календар подій

12 жовтня - 1 листопада

«Андрій Пушкарьов. Птах та вершник як провісники свободи»


Останні новини

Thumb_dsc07115

«Експонат на канікулах» Покажемо музейні закутки де відпочивають наші експонати

Thumb______._________________________

Акція «Навколомузейне літо» Творчі пленери, виставка ваших робіт, приємні емоції


Фотогалерея

Незвичайне День народження, або Дівич – вечір на Андрія


Миттєвості


Відеоматеріали

Присвята Катерині Білокур

Наважилась. Зайшла у води неба.

Котились сльози росами з трави.

Зненацька - лемент матері, мов невід

Впіймав її у себе: "Стій! Живи!

Малюй, коли завгодно! Боже правий!"

Й упала, вже знесилена, навзнак...

Перед очима темрява. Аж раптом, -

"Якщо ти дозволяєш, буде так"

І вийшла. Біла, зіткана із болю

З очима, вже байдужими життя...

Чи ж то замало пензлів в того Бога,

Що хистом цим не збавив ледь дитя?

 

Вона ж все ніби снила - фарби...квіти...

І дихати забула б. Вся, мов тінь.

Як та лозина, гнулася од вітру.

Уся у хист. Всевишній так схотів.

 

А то іще другА в її халепа:

Напитувати стали парубки.

А що ж вона? Вона - завжди далеко.

Їй жоден ні до дум, ні до руки.

Один любив! Землі бриніли струни

Як він ішов до неї і співав...

А їй - байдуже. Скаже, мов одрубить.

Що їй пісні, що матері слова?

Отак і йшлося. Дніло і ночіло.

Причинною між фарбами жила.

Уже і гори років за плечима,

Одноманітних, довгих, ніби лан.

А їй - усе ці квіти, квіти, квіти...

Полотен квітів райдужні поля.

По квітах йшла, заквітчана, у вічність

І квітами вклонялась їй земля...

 

Париж. Музей. Здивований Пікассо.

Говорять душі фарбами з картин.

Аж він помітив квіти, - "Це прекрасно!

Ба ні, це геній чистої води!"

"Це геній, геній!" - стали гомоніти

"Й незнаною увесь жила свій вік!"

 

Та що їй се? Вона творила Квіти.

Не мала слави. Мала цілий світ.

 

                            Ліна Абрамова   2012