Календар подій

8 вересня - 30 вересня

Марко Галенко «Будьмо...»


Останні новини

Thumb_dsc07115

«Експонат на канікулах» Покажемо музейні закутки де відпочивають наші експонати

Thumb______._________________________

Акція «Навколомузейне літо» Творчі пленери, виставка ваших робіт, приємні емоції


Фотогалерея

Незвичайне День народження, або Дівич – вечір на Андрія


Миттєвості


Відеоматеріали

Для Бога нічого неможливого немає...

 

    Я, Мельник Віктор, малоземельний селянин, каміньщикує на “великому” будівництві капіталізму, щиро вдячний співробітникам музею за надану можливість на короткий час стати есеїстом і висловити декілька своїх непрофесійних думок про творчість Катерини Білокур.

    Вперше побачивши репродукцію її картини, я, тодішній студент Агрономічного технікуму, сприйняв її критично, адже з точки зору ботаніки та агрономіки на ній були зображені квіти і плоди, які разом у природі не зустрічаються. Пройшов час і про Білокур художницю та людину я знаю багато, і тепер розумію, що вона малювала Рай, де у Бога все можливе: півонія квітне, а кавуни достигають одночасно. Зараз уже стало очевидним, що класик помилився, і краса не врятує цей світ. Гнилі манекени Сальвадора Далі витісняють світлі квіти Катерини Білокур. В глобальному масштабі перемагають ідеї суспільства споживання, тому тема творчості та життя Катерини Білокур сьогодні особливо актуальна, бо є протиставленням до корисливих ідей. ЇЇ життя є взірцем для тих, хто не може змиритися з сучасними реаліями, бо вона виконала Божу програму: “Хто стерпить все до кінця, – той спасеться ”.

    Для мене цінність кожного митця (художника, музиканта, письменника) визначається відповідністю творчості і біографії, адже дуже часто високі ідеали та зразки творчості дисонували з ганебними сторінками біографії. І тут наша землячка теж на висоті: вона створила свою житейську філософію, аскетичну за формою та естетичну за змістом, і була їй вірною до кінця.

    Україна дала світові багато геніальних майстрів у всіх різновидах життєдіяльності та творчості, але в більшості своїй у нас переважають люди малочутливі до краси, бо інакше, чим пояснити цей стан культури, який є сьогодні? Коли фільм про К. Білокур можна побачити  на телеканалі “Культура” о третій годині ночі, а у кращий ефірний час демонструється культурний апокаліпсис.

    А коли настане фінал апокаліпсиса справжнього, то заради таких людей, як Катерна Білокур, які є виправданням українства перед Лицем Божим, Господь помилує всіх нас, оскільки Біблія говорить, що так було, коли за декількох праведників Бог обіцяв зберегти увесь народ.

    Пишучи свій допис, я свідомо відійшов від заданої теми: “Квіти – діти мої”, щоб не повторювати численних авторів-білокурознавців. Квіти я, як і Катерина Білокур, люблю маніакально, іншого слова не підберу, щоб висловити своє до них ставлення, а оскільки малювати не вмію, то я їх лише вирощую.

    А ще я вірю, що наша художниця і зараз там – в Небесній Україні – продовжує малювати свої шедеври і вони враз оживають, тому що для Бога нічого неможливого немає.

 

Учасник Першого Всеукраїнського конкурсу «Квіти, мої діти»

 Віктор Мельник. Харківська область, 2005 рік.