Календар подій

12 жовтня - 1 листопада

«Андрій Пушкарьов. Птах та вершник як провісники свободи»


Останні новини

Thumb_dsc07115

«Експонат на канікулах» Покажемо музейні закутки де відпочивають наші експонати

Thumb______._________________________

Акція «Навколомузейне літо» Творчі пленери, виставка ваших робіт, приємні емоції


Фотогалерея

Незвичайне День народження, або Дівич – вечір на Андрія


Миттєвості


Відеоматеріали

Я написала листа.

Кажуть, що квіти люблять тих, хто любить квіти.

Цього літа я успішно виростила пять видів лілій. На підвіконні квартири пятого поверху. Коли тільки збиралася висаджувати бульби в горщики з землею – дехто навіть говорив, що нічого не виросте, не квітуватиме, загине…

Але виросло, квітувало (ще й як!) і не загинуло. Люди дивуються, але це правда. І наступної весни я посаджу ще більше лілій.

Кажуть, що квіти люблять тих, хто любить квіти. Ось і Катерина Білокур любила квіти. І малювала їх, не дивлячись ні на що. Все життя присвятила квітам.

В книзі Британсько-Данської письменниці Сенді Токсвіг «Дівчата - найкращі», авторка пише, що багато відомих митців-художників саме чоловіки. Думаю, з цим важко не погодитися. Але далі вона таки видряпала з історії жінок-художниць, і пише назву розділу: «Великі жінки-художниці про яких, Вам потрібно знати». Катерини Білокур в цьому розділі книги чомусь немає.

Адже саме в Україні, коли в світі домінували чоловіки в сфері мистецтв, ми мали прекрасних жінок-художниць! Про яких, на жаль, мало кому відомо…

Особливо за кордоном. Люди мого віку, з зарубіжних країн, кажуть, цитую: «Я знаю про Україну - там війна», «В Україні красиві дівчата», «Україна?.. Це в Африці?». І стає дуже-дуже сумно. Звісно, люди з України теж не знають про багато країн, що існують на Землі, про мисткинь/митців тих країн. Але чомусь здається, можливо, це певна гордість чи егоїзм, що як можна не знати про Україну?

Катерина Білокур, як одна з представниць нашої історії, культури, нашої нації – має бути відома не тільки для людей з-за кордону, а й для самих українців також. Для мене Катерина Білокур – особлива художниця, з нею в мене повязано безліч гарних спогадів, приємних почуттів, особистісних душевних переживань, вона здається мені близькою, спорідненою душею.

Мама моєї подруги з Республіки Корея теж художниця. І теж малює квіти. І я збираюся надіслати туди книгу з репродукціями картин Катерини Василівни Білокур. Тому, що така сильна художниця, в плані свого таланту, і сильна жінка, в плані своєї незборимості, захисту того, що їй дороге й любе – має бути відома. Має бути показана світу, має бути визнана світом.

Катерина Білокур не могла жити без своїх квітів. Я не можу уявити життя України без квітів Катерини Білокур.

Сподіваюся, ні, щиро вірю, що Україна розквітне, розквітне її сила і вся її прекрасність, як розквітали на картинах Катерини Білокур маки, волошки, троянди мальви, жоржини, лілеї, тюльпани, кручені паничі, чорнобривці, піони.

Сенді Токсвіг, на останній сторінці своєї книги написала, що «Якщо Ви не згодні з чимось в цій книзі – напишіть свою власну». Я написала листа. Але дуже хотілося б також написати й книгу, власну українську версію про жінок із різних «чоловічих» галузей, які не боялися, не здавалися – і перемогли. 

Ксенія Білик

м. Київ, 2015 рік.